Україна я – зболена мати –
Довелося мені страждати.
Я багато зазнала зла,
Але мститися не могла.
Помсти лютої не хотіла,
Бо завжди й ворогів любила.
Відганяла від себе зло -
Хочу я, щоб добро цвіло.
Діти, любі, рідні діти,
Як я можу та й не сивіти,
Коли вкралася зрада між вами,
Ходить селами і містами?!
Діти, любі, рідні діти,
Вас благаю колін не хилити
Перед підлістю, перед людьми,
Що слугують гріху і пітьмі.
Діти, любі, за вас вболіваю
І на Правду благословляю.
Йдіть до неї, дочко і сину, –
Втіште маму свою – Україну.
На мою материнську долю
Впало дуже багато болю.
Зневажали мене власні діти,
Та прощала, щоб далі жити.
Не боялась ні праці, ні мук
Від чужих і від рідних рук.
І, як мати, як справжня мати,
Йшла до Бога правди шукати.
Я благаю: облиште зраду,
Вибирайте не лжу, а Правду.
Проганяйте Варавву геть,
Бо за ним іде люта смерть.
Хай відійдуть від вас злочинці,
Хай покаються злодії й вбивці,
Бо як прийде їхня пора –
Не побачить ніхто добра.
Діти, любі, рідні діти,
Як я можу та й не сивіти,
Коли вкралася зрада між вами,
Ходить селами і містами?!
Діти, любі, рідні діти,
Вас благаю колін не хилити
Перед підлістю, перед людьми,
Що слугують гріху і пітьмі.
Діти, любі, за вас вболіваю
І на Правду благословляю.
Йдіть до неї, дочко і сину, –
Втіште маму свою – Україну.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : ЕВАНГЕЛИЕ ОТ ИОАННА стихотворное переложение Владислава Мисюка - Владислав Мисюк Это произведение Вячеслава Семёновича Мисюка «Евангелие от Иоанна, переложенное на стихи» я публикую с разрешения брата Вячеслава – Бориса Семёновича Мисюка. Когда я прочла это произведение, то оно потрясло меня своей искренностью, какой-то трогательной наивностью и бесконечной любовью к Господу. Несколько раз я плакала, перепечатывая его на дискету, и меня не оставляла уверенность, что я делаю что-то очень важное и угодное Богу. «Рукописи не горят», - сказал булгаковский Воланд. Ещё как горят!.. Но не эта. Этой суждена жизнь, во имя Господа Иисуса Христа.
Я не знала Вячеслава при его жизни на земле, мне посчастливилось быть знакомой с его братом – талантливейшим писателем, двадцать пять лет жизни отдавшему морю, и вот что я прочла на брошюрке, подаренной Вячеславом Борису: «Брату Борису от бывшего атеиста. 11/4 - 94г». Кстати, издателем этой книжки является Предводитель Дворянского Собрания Причерноморья князь В. В. Аргутинский-Долгорукий, а напечатана она с благословения митрополита Одесского и Измаильского владыки АГАФАНГЕЛА.
Я испытываю чувство выполненного долга и огромную радость, предлагая это произведение Вам, войдите со мной в эту радость!
Светлана Капинос